Гордіївське поховання – курганний некрополь пізньобронзової доби

Гордіївський курган розглядають як пам’ятку нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Припускають, що могильник залишила чужорідна культурна група населення. Він один із найбагатших подібних пам’яток Європи. Найближчим аналогом є Центрально-європейська курганна культура, в якій переважають предмети із бронзи.

Гордіївський могильник — це поховання заможної верхівки, еліти, так званий могильник обранців. — У ньому багато ювелірних прикрас. Це найдавніші ювелірні вироби в Україні. 

На руки похованим одягали велику кількість золотих перснів, каблучок і браслетів. Особливо цікавою є пара браслетів із сімома нанизаними кільцями. Вони подібні до іспанської кастаньєти, бо так само звучали під час руху. На одяг чіпляли дві бронзові шпильки. Майже в кожного померлого було бурштинове або золоте намисто.

Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки про­водились об’єднаною експедицією Інституту ар­хеології НАН України та Вінницького краєзнав­чого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому бе­резі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Тростянецького р-ну Вінницької обл. Курганний мо­гильник розташований на підвищеній прямо­кутній рівнині водорозділу між двома притока­ми Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).

Прикраси з бурштину вражають своєю кіль­кістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. На­мистини різняться за формою, розмірами й тех­нікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольо­ром можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозо­рий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору.

Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки про­водились об’єднаною експедицією Інституту ар­хеології НАН України та Вінницького краєзнав­чого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому бе­резі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Трос- тянецького р-ну Вінницької обл. Курганний мо­гильник розташований на підвищеній прямо­кутній рівнині водорозділу між двома притока­ми Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).

Прадавній некрополь ретельно досліджено. Розкопано понад сорок доступних курганів. Ви­явлено всі можливі типи поховальних споруд, досліджено особливості поховального обряду. Зібрані дорогоцінні та різноманітні знахідки із золота, срібла, бронзи, заліза, бурштину, керамі­ки. Проведені хімічні аналізи металу, дерева, бурштину, також отримані радіокарбонні дати (С 14).

Єдиним типом наземних споруд були курга­ни, що насипались із чорнозему, іноді змішаного із суглинком. Розміри курганів поділені на три групи (великі, середні й малі). Небіжчиків хова­ли в ґрунтових ямах різної величини і форми. Виділяються декілька типових ознак Гордіїв- ського могильника: земляні насипи без викорис­тання каміння; великі і складні споруди з дерева, чотири ями — сліди від опорних стовпів, що ут­римували балдахіноподібну конструкцію; глиня­ний викид у формі кола, іноді напівкола навкру­ги могильної ями; переважна орієнтація по лінії захід—схід, північ—схід або південь—схід кур­ганних ланцюжків, поховальних ям та самих по­хованих; переважання трупопокладень, застосу­вання вогню в поховальному обряді. Звертає на себе увагу типово сталий набір супроводжуючо­го матеріалу всіх поховань. Як правило, він скла­дається з прикрас, деяких інструментів (шила, голки, ножа) та одної або декількох керамічних посудин. Орнаментація золотих, бронзових і ке­рамічних речей витримана в єдиному стилі. Пе­реважають два види орнаменту — комбінація «ялинки» з групами горизонтальних штрихових прокреслень та «висячі» або «стоячі» штриховано-прокреслені трикутники, що утворюють зигзагоподібну стрічку. У більш пізніх похован­нях зустрічається круговий орнамент. 

Хронологія могильника визначається на ос­нові ряду датуючого матеріалу, який не викликає сумніву, — речей з різних металів та радіокар- бонного датування. На цій підставі могильник віднесено до XГV—XI ст. до н. е. Територіально і хронологічно поділяється на дві частини і зай­має певні ділянки. Східна, більш рання, датуєть­ся приблизно XIII—XII ст. до н. е., а західна, більш пізня, — XI ст. до н. е.

В Україні такі могильники, як Гордіївка, ще й досі не відомі. Це дає можливість припускати, що його залишила якась чужорідна культурна група населення. Схожість поховального обряду та інвентарний набір знахідок дають змогу по­в’язувати його з так званою курганною культу­рою, що локалізується в Центральній та Східній Європі. Багато дослідників свою увагу звертає на те, що саме в часи існування Гордіївського могильника племена курганної культури через певні обставини просунулись далеко на схід. Складність та величність поховальних споруд, надзвичайна вишуканість та ошатність супрово­джуючих речей небіжчиків свідчать про неорди- нарність могильника. За реконструкцією, дослі­джена пам’ятка дає змогу сприймати Гордіївку не як звичайне кладовище, а місце поховання «еліти» — заможної верхівки якогось великого і сильного колективу сусідніх поселень. «Мо­гильник обранців» — так, очевидно, слід розу­міти цей своєрідний соціальний організм. У Єв­ропі подібні некрополі доби бронзи, що не супроводжуються рядовими похованнями, є рід­кістю. Відомі могильники прелужицької культу­ри, могильники маєвського типу на заході, а на сході — це могильники типу Покровське, сейминсько-турбинські та Синташтинський.

Гордіївський некрополь був пограбований ще в прадавні часи. Спосіб пограбування і міс­цеположення грабіжницьких ям, те, що поховані часто зникали з могил ще до того, як вони роз­клалися, свідчить про те, що пограбування здійснювалось незабаром після поховання. Грабіжники добре знали, на яку здобич можна було сподіватись, і добре орієнтувалися, де  саме знаходились найцінніші речі. Звертає на себе увагу те, що майже всі поховання були пограбо­вані, і це означає, що з кожним похованим знахо­дився скарб, який приваблював грабіжників. Але, незважаючи на це, майже в кожному кур­гані були наявні знахідки із золота, срібла, брон­зи та бурштину. Наскільки можливо бу­ло простежити розташування інвентарю, то весь він розподілявся на дві частини обрядового на­бору. В більшості випадків він був згрупований на тілі похованого у вигляді обрядового вбрання з ритульними «прикрасами», а друга частина в основному зосереджена під однією із стінок, ма­ючи ритуально-побутове призначення — ножі, прясла, кераміка. Реконструкція жіночого вбран­ня достатньо зрозуміла. Волосся оздоблювалося великою кількістю підвісок із золота та бронзи, пронизками і спіралеподібними стрічками. Шия і груди вбиралися в намисто. Велика кількість золотих обручок одягалась на пальці обох рух Весь одяг був скріплений і оздоблений різно­манітними бронзовими шпильками. На руки, пе­редпліччя та гомілки надягались бронзові й зо­лоті браслети. Особливо цікава пара порожньотілих браслетів з нанизаними на них сімома кільцями, які, можливо, виконували функцію «музичного» пристрою типу кастаньєт, оскільки при легкому русі мелодійно звучали. Характер­ною особливістю прикрас є їх парність. При по­кійникові знаходились або дві однакові шпиль­ки, або два однакові браслети тощо. Майже кож­ний власник поховання мав намисто — золоте, бурштинове або пастове. Знайдені два амулети, один із золота, а другий — із бурштину чорного кольору. 

Прикраси з бурштину вражають своєю кіль­кістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. На­мистини різняться за формою, розмірами й тех­нікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольо­ром можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозо­рий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору. При ре­тельному лабораторному гемологічному обсте­женні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «зака­муфльовано» в чорний колір шляхом фарбуван­ня і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених цилінд­ричних, канелюро-ребристих намистин.

При ре­тельному лабораторному гемологічному обсте­женні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «зака­муфльовано» в чорний колір шляхом фарбуван­ня і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених цилінд­ричних, канелюро-ребристих намистин .

З усіх відомих у Європі колекцій археологіч­ного бурштину, що походять з одного пункту, да­на колекція видається найчисельнішою серед тих, що згадуються в сучасній літературі. Відомі колекції Італії, Англії, Австрії нараховують від 600 до 800 виробів. Відмічаємо також і брак ін­формації. В науковій літературі матеріали Схід­ної Європи висвітлені недостатньо. Бурштин Гордіївки нараховує більш ніж одну тисячу юве­лірних виробів у вигляді намистин та підвісок, різних за розмірами (0,5—5,0 см) і формою. 

Досліджений некрополь не може бути відне­сеним до жодної з раніш відомих на цій тери­торії археологічних культур. Тому він розгляда­ється як пам’ятка нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Місцевий субстрат простежується в інвентарі та поховаль­ному обряді, притаманних культурі багатовали- кової кераміки. Нові дані, отримані з відкриттям могильника Гордіївка, висвітлюють певний ха­рактер співіснування і взаємовпливів культур Правобережної України II тис. до н. е.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s