Копитняк європейський

Копитняк європейський (Asarum europaeum) ще називають: копитень, підгорішник блювотний корінь, заячий лист, грижнік, волосняк. Родина хвилівникових — Aristolochiaceae.

У копитних кидаються в очі і взимку зелені, ниркоподібні, зверху дзеркально-блискучі, довгочерешкові листя. Нові листя виростають навесні з пазух лускових листя повзучого гіллястого кореневища. Стебло, як у молодості і вся рослина, трохи волохатою-волосиста. У пазухах листя сидять непримітні буро-червоні, кілька поникнули одиночні квіти у формі дзвоника. Цвіте в квітні-травні. Хто знає копитень, той підтвердить, що він зустрічається досить часто. Він росте досить приховано в чагарниках, листяних лісах і тінистих ярах, проте іноді зустрічається і біля зборів, на лісових галявинах. Багаторічна трав’яниста рослина (5-10 см заввишки) з повзучим, розгалуженим кореневищем з трьома лускоподібними низовими листками. Стебло коротке, лежаче, звичайно з двома, рідше з трьома прикореневими довгочерешковими листками. Листки ниркоподібні, трохи шкірясті, зверху блискучі, короткоопушені, цілокраї. Пластинка листка темно-зелена, зісподу світліша, взимку забарвлення листків не змінюється. Квітки Поодинокі, знаходяться між листками біля поверхні ґрунту на коротких пониклих квітконіжках. Квітки правильні, з простою зрослою віночкоподібною оцвітиною. Віночок трипелюстковий, дзвоникуватий, зовні буруватий, всередині темно-червоно-бурий. Частки його яйцеподібні, на верхівці загнуті всередину квітки. Тичинок 12, маточка одна з напівнижньою зав’яззю. Плід — шестигнізда коробочка.

При розтиранні вся рослина має запах перцю. Росте копитняк у листяних, рідше в мішаних лісах. Рослина тіньолюбна. Цвіте у березні — травні. 

Цілюща дія й застосування.  Лікарі використовують Копитняк замало, якщо не сказати, що зовсім не використовують. Хоча в Швейцарії він все ще застосовується в лікарських цілях, і перш за все через його властивості викликати блювоту.

Діючі речовини: ефірна олія з азароном – речовина типу камфори, дубильні речовини, флавоноіди, цукор, смола, крохмаль. Ефірна олія, в якій міститься евгенол, використовується в зуболікувальній практиці, а також у парфумерії. Отруйні всі органи рослини, особливо кореневище й корені, в яких містяться отруйні речовини азарон, діазарон та інші. Особливо токсичний копитняк для коней. У природі тварини не поїдають копитняк, отруєння бувають випадковими.

Застосування в народній медицині. З лікувальною метою використовують корінь, а іноді й листя цієї рослини.   В давнину копитень використовували проти водянки, ішіасу, при мізерних менструаціях і як проносне. Римляни передали свої знання про це рослині через Альпи. Як у “Глава життя “Карла Великого та Людовика Благочестивого, так і в “Фізики” абатиси Хільдегард фон Бінген і у Альберта Великого ми можемо прочитати про дії копитних. Більш пізні травники Фукса (Базель, 1543), Маттіолуса (Прага, 1563) і всі наступні рекомендують його при водянці, замкнені, головного болю і скаргах, пов’язаних з менструацією. У цих же випадках народна медицина застосовує його і понині. Екстракт копитних додавали в напій, щоб викликати відвикання від алкоголю. Виникає нудота, що приводить до блювоти.  Як відомо з народного досвіду, копитняк регулює функціональну діяльність шлунка й менструації, а також е сечогінним, протизапальним, почасти серцевим, відхаркувальним, антиалкогольним і блювотним засобом.

У народній медицині порошок з кореня копитняка жінки вживають для регулювання менструацій: 0,2-0,5 г порошку (на кінчику складаного ножика) всипають у чарку молока і вживають раз на день натщесерце.

Відвар кореня копитняка на воді або на козячому молоці часто вживають при мізерних менструаціях, для поліпшення травлення (при диспепсії), при гастритах і ентеритах, хворобах печінки та жовтяниці.

Для боротьби з жовтяницею краще змішувати копитняк з пісковим цмином порівну (взяти 1 столову ложку суміші на склянку окропу, вживати по 1 столовій ложці З рази на день).

Відвар копитняка вживають і при серцевих хворобах, як заспокійливий засіб, а особливо корисно давати його дітям, коли їх судомить (відвар: 1/2 чайної ложечки на склянку молока, вживати по 1/2 чайної ложечки раз на день).

Корисно вживати копитняк і від глистів (у порошку, по 0,2-0,5 г) та від гарячки. Столова ложка відвару копитняка, змішана з склянкою горілки, може спричинити в людини, яка хворіє на алкоголізм, огиду до спиртових напоїв.

Щоб приготувати препарат, який вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті, треба змішати копитняк з листям розхідника й травою нетреби звичайної.

Зовнішньо застосовують листя в свіжому вигляді й потовчене – від наривів, відвар листя – також як примочку при хворобах очей, настойкою цієї трави на оцті натирають місця, уражені коростою.

Поширення та заготівля Поширений майже по всій Україні, крім Криму. Заготівля можлива в лісах Київської, Вінницької, Черкаської, Сумської, Полтавської, Харківської, Донецької, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської областей. Біля села Губник зустрічається у великій кількості в Коростовецькому заказнику.  Запаси сировини — значні. Росте в тінистих листяних, рідше у хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини.
Заготовляють листки навесні та на початку літа, зриваючи їх з черешками або зрізуючи ножами чи серпами і складають у кошики.

Зберігання Сировину переробляють у день збирання. Кореневища викопують восени, промивають у холодній воді і сушать у затінку або в сушарках при температурі 50° С. Зберігають у коробках у сухому, прохолодному місці.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s