Гордіївський курган – курганний некрополь пізньобронзової доби

Гордіївський курган розглядають як пам’ятку нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Припускають, що могильник залишила чужорідна культурна група населення. Він один із найбагатших подібних пам’яток Європи. Найближчим аналогом є Центрально-європейська курганна культура, в якій переважають предмети із бронзи.

Гордіївський могильник — це поховання заможної верхівки, еліти, так званий могильник обранців. — У ньому багато ювелірних прикрас. Це найдавніші ювелірні вироби в Україні. 

На руки похованим одягали велику кількість золотих перснів, каблучок і браслетів. Особливо цікавою є пара браслетів із сімома нанизаними кільцями. Вони подібні до іспанської кастаньєти, бо так само звучали під час руху. На одяг чіпляли дві бронзові шпильки. Майже в кожного померлого було бурштинове або золоте намисто.

Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки про­водились об’єднаною експедицією Інституту ар­хеології НАН України та Вінницького краєзнав­чого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому бе­резі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Тростянецького р-ну Вінницької обл. Курганний мо­гильник розташований на підвищеній прямо­кутній рівнині водорозділу між двома притока­ми Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).

 

Прикраси з бурштину вражають своєю кіль­кістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. На­мистини різняться за формою, розмірами й тех­нікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольо­ром можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозо­рий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору.

Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки про­водились об’єднаною експедицією Інституту ар­хеології НАН України та Вінницького краєзнав­чого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому бе­резі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Трос- тянецького р-ну Вінницької обл. Курганний мо­гильник розташований на підвищеній прямо­кутній рівнині водорозділу між двома притока­ми Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).

Прадавній некрополь ретельно досліджено. Розкопано понад сорок доступних курганів. Ви­явлено всі можливі типи поховальних споруд, досліджено особливості поховального обряду. Зібрані дорогоцінні та різноманітні знахідки із золота, срібла, бронзи, заліза, бурштину, керамі­ки. Проведені хімічні аналізи металу, дерева, бурштину, також отримані радіокарбонні дати (С 14).

Єдиним типом наземних споруд були курга­ни, що насипались із чорнозему, іноді змішаного із суглинком. Розміри курганів поділені на три групи (великі, середні й малі). Небіжчиків хова­ли в ґрунтових ямах різної величини і форми. Виділяються декілька типових ознак Гордіїв- ського могильника: земляні насипи без викорис­тання каміння; великі і складні споруди з дерева, чотири ями — сліди від опорних стовпів, що ут­римували балдахіноподібну конструкцію; глиня­ний викид у формі кола, іноді напівкола навкру­ги могильної ями; переважна орієнтація по лінії захід—схід, північ—схід або південь—схід кур­ганних ланцюжків, поховальних ям та самих по­хованих; переважання трупопокладень, застосу­вання вогню в поховальному обряді. Звертає на себе увагу типово сталий набір супроводжуючо­го матеріалу всіх поховань. Як правило, він скла­дається з прикрас, деяких інструментів (шила, голки, ножа) та одної або декількох керамічних посудин. Орнаментація золотих, бронзових і ке­рамічних речей витримана в єдиному стилі. Пе­реважають два види орнаменту — комбінація «ялинки» з групами горизонтальних штрихових прокреслень та «висячі» або «стоячі» штриховано-прокреслені трикутники, що утворюють зигзагоподібну стрічку. У більш пізніх похован­нях зустрічається круговий орнамент. 

Хронологія могильника визначається на ос­нові ряду датуючого матеріалу, який не викликає сумніву, — речей з різних металів та радіокар- бонного датування. На цій підставі могильник віднесено до XГV—XI ст. до н. е. Територіально і хронологічно поділяється на дві частини і зай­має певні ділянки. Східна, більш рання, датуєть­ся приблизно XIII—XII ст. до н. е., а західна, більш пізня, — XI ст. до н. е.

В Україні такі могильники, як Гордіївка, ще й досі не відомі. Це дає можливість припускати, що його залишила якась чужорідна культурна група населення. Схожість поховального обряду та інвентарний набір знахідок дають змогу по­в’язувати його з так званою курганною культу­рою, що локалізується в Центральній та Східній Європі. Багато дослідників свою увагу звертає на те, що саме в часи існування Гордіївського могильника племена курганної культури через певні обставини просунулись далеко на схід. Складність та величність поховальних споруд, надзвичайна вишуканість та ошатність супрово­джуючих речей небіжчиків свідчать про неорди- нарність могильника. За реконструкцією, дослі­джена пам’ятка дає змогу сприймати Гордіївку не як звичайне кладовище, а місце поховання «еліти» — заможної верхівки якогось великого і сильного колективу сусідніх поселень. «Мо­гильник обранців» — так, очевидно, слід розу­міти цей своєрідний соціальний організм. У Єв­ропі подібні некрополі доби бронзи, що не супроводжуються рядовими похованнями, є рід­кістю. Відомі могильники прелужицької культу­ри, могильники маєвського типу на заході, а на сході — це могильники типу Покровське, сейминсько-турбинські та Синташтинський.

Гордіївський некрополь був пограбований ще в прадавні часи. Спосіб пограбування і міс­цеположення грабіжницьких ям, те, що поховані часто зникали з могил ще до того, як вони роз­клалися, свідчить про те, що пограбування здійснювалось незабаром після поховання. Грабіжники добре знали, на яку здобич можна було сподіватись, і добре орієнтувалися, де  саме знаходились найцінніші речі. Звертає на себе увагу те, що майже всі поховання були пограбо­вані, і це означає, що з кожним похованим знахо­дився скарб, який приваблював грабіжників. Але, незважаючи на це, майже в кожному кур­гані були наявні знахідки із золота, срібла, брон­зи та бурштину. Наскільки можливо бу­ло простежити розташування інвентарю, то весь він розподілявся на дві частини обрядового на­бору. В більшості випадків він був згрупований на тілі похованого у вигляді обрядового вбрання з ритульними «прикрасами», а друга частина в основному зосереджена під однією із стінок, ма­ючи ритуально-побутове призначення — ножі, прясла, кераміка. Реконструкція жіночого вбран­ня достатньо зрозуміла. Волосся оздоблювалося великою кількістю підвісок із золота та бронзи, пронизками і спіралеподібними стрічками. Шия і груди вбиралися в намисто. Велика кількість золотих обручок одягалась на пальці обох рух Весь одяг був скріплений і оздоблений різно­манітними бронзовими шпильками. На руки, пе­редпліччя та гомілки надягались бронзові й зо­лоті браслети. Особливо цікава пара порожньотілих браслетів з нанизаними на них сімома кільцями, які, можливо, виконували функцію «музичного» пристрою типу кастаньєт, оскільки при легкому русі мелодійно звучали. Характер­ною особливістю прикрас є їх парність. При по­кійникові знаходились або дві однакові шпиль­ки, або два однакові браслети тощо. Майже кож­ний власник поховання мав намисто — золоте, бурштинове або пастове. Знайдені два амулети, один із золота, а другий — із бурштину чорного кольору. 

Прикраси з бурштину вражають своєю кіль­кістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. На­мистини різняться за формою, розмірами й тех­нікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольо­ром можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозо­рий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору. При ре­тельному лабораторному гемологічному обсте­женні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «зака­муфльовано» в чорний колір шляхом фарбуван­ня і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених цилінд­ричних, канелюро-ребристих намистин.

При ре­тельному лабораторному гемологічному обсте­женні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «зака­муфльовано» в чорний колір шляхом фарбуван­ня і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених цилінд­ричних, канелюро-ребристих намистин .

З усіх відомих у Європі колекцій археологіч­ного бурштину, що походять з одного пункту, да­на колекція видається найчисельнішою серед тих, що згадуються в сучасній літературі. Відомі колекції Італії, Англії, Австрії нараховують від 600 до 800 виробів. Відмічаємо також і брак ін­формації. В науковій літературі матеріали Схід­ної Європи висвітлені недостатньо. Бурштин Гордіївки нараховує більш ніж одну тисячу юве­лірних виробів у вигляді намистин та підвісок, різних за розмірами (0,5—5,0 см) і формою. 

Досліджений некрополь не може бути відне­сеним до жодної з раніш відомих на цій тери­торії археологічних культур. Тому він розгляда­ється як пам’ятка нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Місцевий субстрат простежується в інвентарі та поховаль­ному обряді, притаманних культурі багатовали- кової кераміки. Нові дані, отримані з відкриттям могильника Гордіївка, висвітлюють певний ха­рактер співіснування і взаємовпливів культур Правобережної України II тис. до н. е.

Advertisements

2 Responses to Гордіївський курган – курганний некрополь пізньобронзової доби

  1. Іван коментує:

    Якщо вірити наведеній в статті схемі розташування курганів, то частина їх, за останні роки, забудована спорудами ВАТ “Миронівський птахокомбінат”. Щоб переконатися, достатньо співставити схему з космознімками Google Earth

    • mykrai коментує:

      Нажаль так і є…недавно ми були в тому районі, будь які розмови з керівництвом птахофабрики про те, що там було знайдено відповіді не дали…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s