Туристичні ресурси області

Рекреаційний потенціал Вінницької області

Важливою складовою рекреаційного потенціалу облас­ті є її суспільно-географічне положення. Вінницька область є адміністративно-господарською територіальною структурою України. Населення області — 1701, 6 тис. чол. (на 01.01.2006 р.), що складає 3,6 % від загальної кількості населення України. В адміністративному відношенні Вінницька область поді­ляється на 27 районів, 18 міст, в тому числі 6 міст обласного підпо­рядкування: Вінниця, Могилів — Подільський, Жмеринка, Козятин, Хмільник, Ладижин; 29 селищ міського типу та 1466 сіл. Вінницька область має вигідне суспільно-географічне положення. Це одна з центральних областей України, що входить до складу Подільського суспільно-географічного району. Вона має внутрішньоматерикове прирічкове розташування (в південно-західній частині України, в середній течії Південного Бугу та басейні Дністра). Протяжність її території з півночі на південь —204 км, зі сходу на захід —196 км. Таким чином, території притаманна така риса як компак­тність. Географічний центр області знаходиться у Немирівському районі між селами Никифорівці і Лука. Розглядаючи Вінницьку область як зовнішньо відкриту систе­му, слід зазначити, що шістнадцять її районів — Козятинський, Погребищенський, Оратівський, Іллінецький, Барський, Хмільниць­кий, Могилів-Подільський, Бершадський та ін. мають значну част­ку кордонів із “зовнішніми системами” — із Одеською, Черкаською, Кіровоградською, Київською, Житомирською, Хмельницькою, Чернівецькою областями та Республікою Молдова. Це сприяє роз­ширенню зв’язків з цими регіонами, в тому числі і в галузі рекреації та туризму. Отже, аналіз ступеня сусідства області та її адміністративних одиниць свідчить про те, що він може розцінюватись (поряд з інши­ми чинниками) пріоритетним аргументом на їх користь, особливо при визначенні місцеположення об’єктів рекреаційної інфраструк­тури. Аналіз показників віддаленості адміністративних районів відносно Південного Бугу та Дністра вказує на те, що найбільш ви­гідне прирічкове положення мають Тульчинський, Немирівський, Тиврівський, Ямпільський, Могилів-Подільський, Тростянецький, Томашпільський райони. Несприятливі показники характерні для Оратівського, Погребищенського, Козятинського районів. Суспільио-географічне положення адміністративно-територіального суб’єкта визначається як сума оцінок ступеня сусідства та положення тери­торії відносно великих річок. В цьому плані найкращі показники мають Тульчинський, Тиврівський, Немирівський, Шаргородський та Жмеринський райони. Географічне положення в центрі України обумовлює транзитність території — область перетинають важливі автомобільні магістралі Київ — Одеса, Київ — Львів, Київ – Кишинів, Харків — Львів тощо. Вінницьку область також перетинають заліз­ниці, які використовуються для міждержавних сполучень: Москва-Прага, Москва-Софія, Москва-Бухарест, Київ – Легніце, Київ-Будапешт-Любляна-Трієст тощо. Таким чином, говорячи про суспільно-географічне положення Вінницької області в контексті його впливу на розвиток територіально-рекреаційного комплексу, слід зазначити, що воно є сприятливим фактором перспективного розвитку області в цілому та рекреації і туризму зокрема.

Важливою складовою рекреаційних ресурсів є природні ресурси, до складу яких входять ландшафти, компоненти природи, які ви­користовують у сфері рекреації та туризму (геологічні, орографічні, кліматичні, гідрологічні, грунтово – рослинні, фауністичні) Одним з факторів, що визначає ступінь придатності території для рекреаційної діяльності, є рельєф. Рельєф Вінницької області сформувався під дією ендогенних та екзогенних факторів. Особливе значення у створенні рельєфу мала і має діяльність річок. Тому су­часна поверхня області — це хвиляста, подекуди горбиста рівнина. Південна і центральна частина Вінницької області лежать у межах Подільської, а північна — Придніпровської височин. Загальний по­хил території — на південний схід. В цьому напрямку тече головна річкова артерія області — Південний Буг. На території Вінницької області знаходяться найбільші висоти Подільської (370 між м. Жмеринкою і с. Рахнами) і Придніпровської (323 мс. Перемога Козятинського району) височин. Вінницьке Придністров’я — це сво­єрідна “гірська країна”. Тут Подільське плато має нахил в бік Дністра і відзначається значною розчленованістю річками на окремі пасма. Для Придністров’я також характерні цікаві форми вивітрювання. Все це створює можливості для організації зимових видів відпочин­ку,  навчальних та пізнавальних екскурсій. Побужжя значно менше розчленоване долинами річок. Кристалічні породи тут перекриті шаром (0,5 —3 м) антропогенових відкладів, тому виходять на по­верхню в долинах річок, утворюючи пороги. Ці території сприятли­ві для розвитку водного туризму. Північна частина області зайнята Придніпровською височиною. її схили розчленовані долинами річок і ярами, особливо в південно-східній частині. Середня висота висо­чини в межах області становить300 м. Низовин, у повному розумін­ні цього визначення, в межах області немає. Але долини та заплави річок області придатні для полювання, збирання ягід, грибів та лі­карських рослин. Важливе значення для рекреації має естетична цінність території, можливість її залучення для потреб рекреації. Визначивши коефіці­єнти горизонтального і вертикального поділу рельєфу Вінниччини, можна зробити висновки, що територія області характеризується високими естетичними якостями, виразністю рельєфу. Незважаючи на незначні відносні перевищення є можливість панорамного огля­ду ближніх та середніх планів пейзажу, вибору найбільш вигідних точок огляду, що збільшує естетичну цінність території області в ре­креаційному відношенні. Кліматичні особливості області також сприяють створенню клімато терапевтичних закладів та проведенню відпочинку і оздо­ровлення з використанням кліматичних ресурсів.

За температур­ним режимом та режимом зволоження клімат Вінницької області є помірно-континентальним. Проведення зимового відпочинку ви­магає поєднання відповідних погодних умов. Середня місячна тем­пература січня в області змінюється від -6,0 °С (північний схід) до -4,3 °С (південний захід). Середня тривалість зими області складає 100 днів. В розрізі адміністративних районів тривалість змінюєть­ся від 98 днів в Могилів-Подільському та Ямпільському до 113 в Літинському та Вінницькому районах. Важливою характеристикою кліматичних умов холодного періоду є наявність снігового покриву, що є сприятливим для зимових видів відпочинку. На території об­ласті стійкий сніговий покрив утворюється у другій декаді або в кін­ці грудня. Звичайно ці строки коливаються в залежності від характе­ру погоди та особливостей атмосферної циркуляції. Середня висота снігового покриву на півночі області у лютому становить 15-19 см, на півдні — до11 смі лише в деякі зими може сягати40 см. На півдні області близько 50% зим не мають сталого снігового покриву через відлиги. Оптимальним температурами влітку, за яких можливі всі види рекреаційної діяльності, є температури вище 15°С. Середня місячна температура липня коливається від +18,5°С на півночі до +20,6°С на півдні. Середня тривалість літнього періоду становить в області 111 днів. В розрізі адміністративних районів вона коливається від 106 днів в Літинському, Вінницькому, до 124 — в Могилів-Подільському, Ямпільському районах. Активні види відпочинку можливі при тем­пературі вище 12°С. Одним з основних видів рекреаційної діяльнос­ті влітку є купально-пляжний відпочинок. Тривалість купально-пляжного періоду в області коливається від 95 до 110 днів, що від­повідає оптимальним для рекреаційних цілей параметрам цього по­казника. У кліматичному відношенні Вінницька область належить до областей із найсприятливішим співвідношенням тепла і вологи, що звичайно сприяє розвитку різних видів рекреаційної діяльності. Вінницька область має досить густу мережу річок, що представле­на річковими системами Південного Бугу, Дністра і Дніпра.

Басейн Південного Бугу займає 62 % території області. Густота річкової ме­режі — 0,43 км/км. З середніх річок тут протікає Соб і бере поча­ток Гірський Тікич.

Басейн Дністра займає 28 % території області, густота річкової мережі складає 0,41 км/км. Протікає одна середня річка Мурафа.

Басейн Дніпра представлений середньою річкою Рось і займає 10 % території області. Густота річкової мережі — 0,48 км/ км.

Майже всі водні об’єкти області можна використовувати для відпочинку населення, але найбільш перспективними в цьому плані є малі річки, які служать природною основою для розвитку таких видів відпочинку як комплексно-купальний та оздоровчий відпочи­нок, рибальство.

  Найбільші рекреаційні ресурси річок зосереджені в центральних та південних районах Вінниччини, головні з них Південний Буг та Дністер з притоками. Слід зазначити, що на Південному Бузі у незміненому природному вигляді збереглися пороги. Окремі брили грані­ту піднімаються тут над водою на висоту понад1,5 м. Побужські по­роги відомі далеко за межами області, тут можна здійснювати водні походи на байдарках, проводити змагання з туризму тощо. Значна кількість водних ресурсів області акумулюється в озерах, водосховищах і ставках. Озер, проте, на Вінниччині немає, тому що значна дреновакість території не сприяє їх утворенню. Загальна площа водосховищ і ставків у Вінницькій області складає близь­ко 32 тис га. На 1 км території припадає 1,2 водної поверхні во­дойм — це один із найбільших показників серед областей України.

На Вінниччині 63 водосховища знаходяться в межах області. Крім того, частини 2-х водосховищ Дністровського каскаду розташовані на південному кордоні області. Загальна площа водосховищ облас­ті складає 11,2 тис га. Найбільше з них Ладижинське  на Південному Бузі, його площа 20,8 км. Значними за розмірами водосховищами є також Пиківське в Калиновському районі та Дмитренківське в Гайсинському районі. Більшість ставків на Вінниччині побудовані на малих річках та струмках, внаслідок чого їх водний стік зарегу-льований на 30-60 %. На території області знаходиться понад 4000 ставків загальною площею близько 20 тис.га. Середня площа ставка на Вінниччині складає5 га. Насиченість ставками в області — одна з найвищих на Україні, чому сприяє хвилястий рельєф. Відкриті водо­йми Вінницької області мають всі умови для розвитку рекреаційної діяльності, зокрема для організації таких видів відпочинку, як ка­тання на човнах, катамаранах, купання, мандрівки, сонячні та пові­тряні ванни. Найвищий бал забезпеченості водними ресурсами ма­ють Бершадський, Вінницький, Гайсинський, Могилів-Подільський, Немирівський, Тиврівський, Тростянецький, Ямпільський райо­ни; менш забезпечені Жмеринський, Козятинський, Оратівський, Теплицький, Чернівецький, Чечельницький. Вінниччина багата якісними мінеральними та прісними підземни­ми водами. Найбільш поширеним на території області є водоносний комплекс в тріщинуватій зоні кристалічних порід докембрію і про­дуктів їх вивітрювання. За хімічним складом води цього комплексу відноситься до типу гідрокарбонатних магній-кальцієвих або каль­цієвих з мінералізацією 0,4 — 0,8 г/дм. Дебіт свердловин переважно від 2-3 до 20-50 м/год. До окремих специфічних зон в породах крис­талічного фундаменту приурочені поклади мінеральних радонових вод. На території області розвідано та враховано державним балан­сом Хмільницьке родовище мінеральних лікувальних радонових вод (5 ділянок), родовище столових вод “Регіна” (4 джерела), 17 родовищ прісних вод (44 окремих ділянки). Розвідується Немирівське родови­ще мінеральних радонових вод, Бронницьке мінеральної лікувально-столової води, декілька родовищ столових вод.

  Найбільш придатними для відпочинку та оздоровлення серед рослинних ресурсів є ліси. Крім естетичних якостей, ліс виконує та­кож оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції. Станом на 01.01.2006 р. в області налічувалась 376,90 тис. га земель лісового фонду, з них вкрито лісовою рослинністю — 364,52 тис. га (13,7 % від загальної площі області).    По території області ліси розміщені нерівномірно. У Чечельницькому, Піщанському районах ліси займають понад 20% території; в більшості районів області лісистість коливається в меж­ах 15-20% (Тульчинський, Тростянецький, Літинський тощо), а в Козятинському та Липовецькому районах менше 5% . Лісові ресурси займають важливе місце в структурі природно-рекреаційного по­тенціалу області і можуть задовольнити різноманітні потреби ре­креантів у короткочасному, довготривалому відпочинку, лікуванні та оздоровленні. Найбільшу забезпеченість лісовими рекреаційни­ми ресурсами мають Чечельницький, Піщанський, Тульчинський, Тростянецький, Літинський, Жмеринський, Гайсинський, Іллінецький райони області .

Об’єкти природоохоронного фонду, за винятком заповідників, теж складають рекреаційний потенціал Вінниччини. Адже крім свого основного призначення — збереження і відтворення природного фон­ду, вони виконують і рекреаційні функції, особливо як передумова для розвитку екологічного туризму. Станом на 1.01.2007 р. на території Вінницької області функціонує 338 природоохоронних об’єктів, серед яких: 90 заказників (21 — загальнодержавного і 69- місцевого значення), 182 пам’яток природи (10 — загальнодержавного і 172 — міс­цевого), 36 парків пам’яток садово-паркового мистецтва (11 — загаль­нодержавного і 25 — місцевого значення) та 30 заповідних урочищ. Загалом території і об’єкти природно-заповідного фонду Вінниччини займають23878,67 га, що складає лише 0,78 % від площі області. Це один з найнижчих показників заповідності в Україні. За ним область знаходиться на одній сходинці з дуже розораними областями країни, такими як Дніпропетровська, Луганська, тобто територіями де запо­відність нижча 1%. За кількістю природоохоронних об’єктів і терито­рій в області виділяються Вінницький (33) та Могилів-Подільський (29) райони. У найкритичнішому стані за цим показником знаходять­ся Калинівський, Крижопільський (4), Липовецький і Оратівський (5) райони. Проте за часткою природоохоронних площ лідерство утри­мує Чечельницький район. Лише сім заповідних територій і об’єктів нараховує ПЗФ району, але розміщуються вони на площі в4674 га, що складає 23 % заповідної площі області. За ступенем доступнос­ті для рекреаційного використання природно-заповідні об’єкти об­ласті поділяються на: загальнодоступні, що мають статус охоронних об’єктів; відкриті для організованого туризму — всі парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва і більша частина пам’яток природи; від­криті для суворо регламентованого і організованого туризму — час­тина пам’яток природи і більшість заказників; закриті для туризму — частина пам’яток природи, як правило, зоологічних. У компонентній структурі природно-ресурсного потенціалу Вінниччини природні рекреаційні ресурси складають 5,1 % . Підсумувавши оцінки естетичної цінності території адміністра­тивних районів області, оцінки їх забезпеченості кліматичними, вод­ними, лісовими ресурсами та врахувавши показники рекреаційного навантаження визначена інтегральна бальна оцінка забезпеченості території Вінницької області природними рекреаційними ресурса­ми. Найвищою вона є в Вінницькому, Літинському, Хмільницькому, Могилів-Подільському. Жмеринському. Муровано Куриловецькому та Немирівському районах.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s